7 квітня Православна Церква України молитовно вшановує Святого благовірного Петра Конашевича-Сагайдачного (близько 1582, Кульчиці, Західна Україна у складі Речі Посполитої, нині село Самбірського району Львівської області — 20 квітня 1622, Київ, Україна у складі Речі Посполитої), українського політичного, державного та військового діяча кінця ХVІ – початку XVІІ століть, православного шляхтича гербу Побуг, Гетьмана України (1616 – 1722), відновлювача православної церковної ієрархії Української Церкви (1620), організатора і очільника успішних походів запорозьких козаків проти Московського царства, Османської імперії та Кримського ханства, мецената Православної Церкви в Україні, опікуна православних братств та братських шкіл, борця за незалежність України у ХVІІ столітті, канонізованого Архієрейським Собором Української Автокефальної Православної Церкви 25 травня 2011 року та внесеного до Місяцеслова (церковного календаря) рішенням Священного Синоду Православної Церкви України 21 серпня 2020 року.
Постать святого Гетьмана України Петра Конашевича-Сагайдачного є потужною і видатною в історії української нації, Держави Україна та Української Православної Церкви з центром митрополії у Києві кінця ХVI – початку ХVІІ століть, якого з вдячністю вшановує український народ впродовж понад триста років по сьогодні. Проте, внаслідок попередніх розділень і поневолень ворогами і окупантами Української Нації, Держави Україна та Української Церкви, не всі на сьогодні присутні в Україні Церкви вшановують славну постать святого благовірного Гетьмана України Петра Конашевича-Сагайдачного, зокрема, до тих церковних інституцій які не вшановують Гетьмана як святого належать Російська Православна Церква, Римсько-Католицька Церква, Українська Греко-Католицька Церква Римського понтифікату та Мукачівська греко-католицька єпархія Римського понтифікату, якого вони за відкриту і дієву українську державницьку і церковну політику на початку ХVІІ століття вважають своїм супротивником.
У здійсненні своєї державної та військової політики святий благовірний Гетьман України Петро Конашевич-Сагайдачний завжди безкомпромісно захищав національні інтереси і права українського народу, української державності та окремішність і унікальність Православної Церкви в Україні з центром Митрополії в Києві, безпощадно вів боротьбу із загарбницькими спробами Московського царства, Османської імперії та Кримського ханства, а також щодо протидії спробі знищити та денаціоналізувати православну українську шляхту і асимілювати українців Королівством Польщі у складі Речі Посполитої.
Після проголошення Берестейської унії (1596) в українському церковному житті у складі Речі Посполитої, яку було проведено за активного політичного тиску і впливу Римсько-Католицької Церкви і Королівства Польщі, за винятком Преосвященнішого Єремії Тиссаровського (+ 11.03.1641), єпископа Галицького, Львівського і Кам’янець-Подільського, всі українські православні єпископи прийняли церковну унію, присягнути на вірність Папі Римському та перейшли у підпорядкування Римсько-Католицької Церкви. Берестейську церковну унію, яка насправді була антиукраїнською політичною акцією та експансією з боку західноєвропейських супротивників з метою недопущення відновлення незалежності Держави Україна, у своїй абсолютно переважній більшості не підтримали українське православне духовенство, український православний народ та українська православна шляхта. У проголошенні Берестейської церковної унії українська православна шляхта, український православний народ та українське православне духовенство вбачали велику загрозу для збереження самобутності і самоідентифікації української нації, незалежності Держави Україна та Української Православної Церкви з центром Митрополії у Києві, що в умовах постійного військово-політичного протистояння від зовнішніх територіальних зазіхань Московського царства, Османської імперії та Кримського ханства, а також постійних претензій Королівства Польщі на історичні та етнічні українські землі в складі Речі Посполитої несло великі загрози і виклики для українців.
Тож, у важких геополітичних умовах для України на початку ХVІІ століття, святий благовірний Петро Конашевич-Сагайдачний, Гетьман України, як справжній і далекоглядний український політичний, державний і військовий діяч, вжив всіх можливих і не можливих заходів, всупереч політичної волі правлячої еліти Речі Посполитої та керівних церковних кіл Римсько-Католицької Церкви, для того, щоб у канонічний спосіб відновити ліквідовану в наслідок Берестейської церковної унії православну церковну ієрархію Української Православної Церкви з центром Митрополії у Києві. Для канонічного відновлення православної церковної ієрархії в Україні, святий Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний у 1620 році запросив до Києва Єрусалимського Патріарха Феофана ІІІ (бл. 1570 – 05.12.1644), який разом з митрополитом Софійським Неофітом та єпископом Страгонським Аврамієм провели висвяту архімандрита Іова Борецького на митрополита Київського, Галицького і всієї Русі й ще шістьох єпископів для Православної Церкви в Україні, та тим самим відновили поруйновану православну церковну ієрархію в Україні. Згодом, у 1627 році, Патріарх Феофан III так оцінював участь Гетьмана Петра Сагайдачного у відновленні православної ієрархії та захисті Київської Церкви: «Справа була б неможливою без підтримки пана й гетьмана Петра Сагайдачного, дії якого в цій справі справедливо можна назвати подвигом рівним апостольському. Ця людина є щирий сповідник Православної віри, за яку віддав своє життя й після упокоєння свого шанується на Русі як благовірний».
Цікавою та повчальною є оцінка цих історичних подій в українському церковному житті аж до наших днів українського історика, релігієзнавця та журналіста Андрія Ковальова, який зокрема у свої публікації на Фесбук за 7 квітня 2024 року пише: «Про святого Петра Сагайдачного сміливо можна сказати, що його принцип у церковному житті був простий: «Москва – нам не мати, але й Рим – не батько!».
На жаль, ще досі є багато українців, які шукають святості по чужинах, чужих церква і чужих москвах і римах. патріарх московський кіріл гундяєв благословляє війну проти України і вбивство українців, але і далі є такі «українці», які вірно служать йому і моляться за нього. Папа Римський Франциск верзе дурниці про Україну і українців, без кінця закликає українців примиритися зі своїми вбивцями, а у 2016 році назвав українських греко-католиків – «невдалим експериментом», але деякі українці далі називають його своїм «святійшим отцем і вселенським архієреєм» і моляться за нього.
Невже українці не можуть зрозуміти, що не потрібно шукати Бога у москвах і римах, коли Бог тут у Вас вдома! Не потрібно шукати святості у москвах і римах, бо маєте свою святу Богом данну Україну! Не потрібно служити чужим церква, коли Господь дав українському народу свою канонічну і помісну Православна Церква України» – небезпідставно наголошує Андрій Ковальов і з ним важко не погодитися.
Що ж до святого благовірного Петра Конашевича-Сагайдачного, Гетьмана України, по світла пам’ять про нього і молитовна вдячність за його подвижницьке життя зберігатимуться і житимуть в усіх поколіннях української нації.
Святий благовірний Гетьмане України Петро Конашевич-Сагайдачний моли Отця нашого Небесного за національну і духовну єдність української нації, за мир і благополуччя в Україні, за перемогу українського народу і Українського війська над безбожними московсько-путінськими окупантами і терористами в російсько-українській війні, за розвитку і утвердження Помісної Автокефальної Православної Церкви України, та за мирне і щасливе життя наших рідних і близьких.
+ Віктор Бедь,
єпископ Мукачівський і Карпатський,
керуючий Мукачівсько-Карпатською єпархією
Православної Церкви України
м. Ужгород,
07.04.2024 р.