Віктор БЕДЬ, доктор богословських наук, доктор юридичних наук, професор, академік,
Науково-дослідний інститут стратегічних та політико-правових досліджень Карпатського університету імені Августина Волошина
Вступ: загальнонаціональний і міжнародний контекст
У квітні 2025 року Парламент Естонської Республіки ухвалив ключовий закон в галузі релігійної діяльності, що зобов’язує релігійні організації, які діють у країні, розірвати зв’язки з іноземними центрами, які становлять загрозу національній безпеці. Прийняття цього закону стало прямою відповіддю на виклики, що виникають у сфері релігійного впливу з боку Російської Федерації та її спецслужб через підконтрольні церковні структури Російської Православної Церкви. Насамперед ідеться про Естонську Православну Церкву Московського патріархату (ЕПЦ МП), яка, незважаючи на формальну зміну назви на «Естонська Православна Церква» (ЕПЦ), залишається частиною єдиної церковної іституції – Російської Православної Церкви (РПЦ). У цьому дослідженні для однозначності використовується термін «Естонська Православна Церква Московського патріархату» (ЕПЦ МП), як найточніше відображення її конфесійної приналежності.
Основні положення законодавства та його цільовий фокус
Закон забороняє будь-які форми підпорядкування або афіляції з іноземними структурами, які підтримують агресивну політику або становлять загрозу для Естонії. Він також унеможливлює участь іноземців в управлінні релігійними організаціями, якщо їхній вплив несе загрозу безпеці держави. Релігійні організації в Естонії мають два місяці для приведення своїх статутів у відповідність до нового законодавства.
Реакція та дії ЕПЦ МП: маневри уникнення та внутрішнє напруження
ЕПЦ МП намагається юридично адаптуватися до змін, не змінюючи при цьому своєї фактичної приналежності до РПЦ. Здійснюється масштабна кампанія з перереєстрації нерухомості, заміни керівництва в громадських організаціях і вилучення згадок про Московський патріархат зі статутів парафій. Проте за внутрішніми документами зберігається чіткий зв’язок із Москвою.
Частина духовенства висловлює готовність перейти до юрисдикції Вселенського патріархату (через Естонську Апостольсько-Православну Церкву), але стикається з труднощами політичного, юридичного, громадянського та організаційного характеру.
Роль спецслужб РФ та методи впливу
Поліція безпеки Естонії неодноразово фіксувала факти координації діяльності ЕПЦ МП із Москвою, у тому числі — фінансування освітніх і релігійних проєктів через тіньові схеми. Спецслужби РФ використовують церковні структури як прикриття для реалізації підривних операцій. Така тактика спостерігається не лише в Естонії, а й в Україні, Білорусі, Латвії, Литві, Угорщині, Сербії, Німеччині, США та інших країнах, де діє мережа РПЦ чи наявна їх присутність у тій чи іншій формі.
Аналогія з УПЦ МП в Україні: розгалужена мережа як інструмент впливу
Як і в Україні діюча Українська Православна Церква Московського патріархату, структура ЕПЦ МП є частиною більш широкої стратегії РПЦ щодо збереження свого політичного контролю через формально незалежні парафії. В Україні РПЦ десятиліттями підтримує та координує діяльність свого структурного підрозділу – Української Православної Церкви Московського патріархату (УПЦ МП), яка стала важливим каналом проросійської пропаганди, організаційної мобілізації та впливу на політичні процеси в державі і світогляд певної частини громадян. Подібний сценарій реалізується і в Естонії, де відбувається трансформація центральної структури ЕПЦ МП в мережу формально юридично самостійних, але підконтрольних й надалі РПЦ парафій.
Прогнози
– Центральна структура ЕПЦ МП може бути офіційно ліквідована, однак її функціональне ядро трансформується в парафіяльну мережу впливу із зебереженням взаємодії з РПЦ.
– Духовенство, не маючи чітких гарантій щодо свого церковного майбутнього та забезпечення особистої безпеки, поки що не масово переходить до інших юрисдикцій.
– У разі активного тиску з боку держави, можливе активне використання міжнародної правозахисної риторики про «утиски» з метою посилення зовнішньополітичного тиску на владу Естонії та підриву її авторитету на міжнародному рівні, зокрема іззалученням до цього процесу РПЦ.
Висновки
Естонська Православна Церква Московського патріархату залишається стратегічним каналом впливу Російської Федерації в регіоні Балтії. Її структура демонструє високу гнучкість, і здатна адаптуватися до законодавчих змін без втрати контрольованості. Релігійна риторика використовується як інструмент політичної легітимації та збереження довіри серед вірян.
У поєднанні з активною участю спецслужб РФ, така діяльність становить системну загрозу для державного суверенітету, інформаційної безпеки та внутрішньої стабільності як Естонії, так і інших країн, де діють структури РПЦ.
Основні та рекомендовані джерела
1. Закон Естонської Республіки про релігійні організації (редакція 2025 року).
2. Повідомлення Поліції безпеки Естонії, офіційний сайт.
3. Звіти міжнародних правозахисних організацій про релігійні свободи.
4. Аналітичні матеріали Центру протидії дезінформації України.
5. Публікації Релігієзнавчого порталу “Credo.Press”.
6. Відкриті дослідження про діяльність РПЦ як інструмента гібридної війни.
7. Аналітика з розслідувань “Bellingcat”, “The Insider” про фінансові зв’язки РПЦ з державними структурами РФ.