14 листопада 2025 року на площі Народній біля пам’ятника Тарасові Шевченку — Великому Пророкові української нації та Поету — відбулося прощання з полеглим героєм-захисником України, солдатом Олександром Поповичем.
Попович Олександр Васильович народився 11 листопада 1976 року в місті Ужгороді. Навчався у середній школі № 2 м. Ужгорода.
Після закінчення школи Олександр присвятив себе родині та праці. Він мав чудову, люблячу дружину — Валентину Іванівну Попович, з якою виховував двох дітей: доньку Ганну та сина Олександра.
У 2022 році, з початком широкомасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, Олександр Попович добровільно став на захист Батьківщини від російського окупанта. Він проходив військову службу водієм-електриком-мотористом 2-го вогнеметного відділення взводу радіаційного, хімічного та біологічного захисту військової частини А4053 Збройних Сил України, проявивши мужність, відвагу та незламність духу. Брав участь у бойових діях на напрямках Бахмут, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, де засвідчив справжню відданість присязі, військовій справі та побратимам.
19 жовтня 2025 року Олександр Васильович Попович героїчно загинув під час виконання бойового завдання на напрямку Борисівка — Андріївка Ізюмського району Харківської області.
З благословення Преосвященнішого єпископа Віктора Бедь, єпископа Мукачівського і Карпатського, керуючого Мукачівсько-Карпатською єпархією Православної Церкви України, чин похорону очолив протоієрей Ілля Канакін, благочинний Ужгородського районного благочиння, у співслужінні архимандрита Спиридона Дудина, ієрея Віктора Орловського та диякона Василя Ісакова.
Героя поховали на Пагорбі Слави ужгородського кладовища «Кальварія».
У прощанні взяли участь рідні, близькі, друзі, побратими, представники місцевої влади та вдячні ужгородці.
Пресслужба МКЄ ПЦУ
