16 січня 2026 року в Ужгороді провели в останню земну путь 37-річного українського воїна-захисника, молодшого сержанта Володимира Андрійовича Малєва, військовослужбовця Збройних Сил України, 21 липня 1988 року народження.
7 січня 2026 року, залишаючись вірним військовій присязі Українському народові та мужньо виконавши військовий обов’язок, у бою за Україну, її свободу й незалежність молодший сержант Володимир Малєв загинув поблизу Олександрограда Волноваського району Донецької області.
Володимир Малєв народився 21 липня 1988 року в Автономній Республіці Крим. У три роки залишився сиротою та переїхав до Ужгорода, де проживав разом із бабусею. Навчався в загальноосвітній школі № 4. Рідні згадують, що він упродовж усього життя був наполегливою людиною, відданою родині та близьким.
У полеглого залишилися дружина Діана, донька Катерина та малолітній син Марк.
З благословення Преосвященнішого Віктора Бедь, єпископа Мукачівського і Карпатського, керуючого Мукачівсько-Карпатською єпархією Православної Церкви України, чин похорону очолив архимандрит Спиридон Дудин у співслужінні ієрея Віктора Орловського та диякона Василя Ісакова. Службу іподияконів очолив старший іподиякон Богдан Калинчак.
Від імені Головнокомандувача Збройних Сил України було зачитано пам’ятний лист на знак глибокої вдячності за жертовне служіння полеглого героя в лавах ЗСУ.
Після церемонії прощання на площі Народній жалобна хода вирушила до Пагорба Слави Ужгородського міського кладовища «Кальварія», де українського воїна-героя Володимира Малєва поховали з військовими почестями.
У прощанні взяли участь рідні й близькі, друзі, побратими, представники місцевої влади та вдячні ужгородці.
Пресслужба МКЄ ПЦУ
