18 травня 2026 року в місті Ужгороді відбулося прощання із загиблим захисником України — 37-річним оператором відділення управління командира батареї самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини А0216, старшим матросом Максимом Раком.
Максим Сергійович Рак народився 3 березня 1988 року в місті Маріуполі Донецької області. Тут він зростав, навчався у школі, захоплювався айкідо, стрільбою з лука та велоспортом, а також разом із батьком і дідусем любив риболовлю. Любив море і спочатку мріяв стати моряком, однак згодом обрав шлях свого дідуся — металурга.
Після закінчення школи у 2005 році вступив на навчання до машинобудівного коледжу, після завершення якого у 2008 році розпочав трудову діяльність на комбінаті «Азовсталь», де пройшов шлях від робітника до керівника одного з підрозділів на виробницвті.
У 2015 році він одружився та створив міцну сім’ю. У подружжя Максима та Олени народилася донька Таїсія. Родина жила у любові та взаємоповазі у своєму рідному місті Маріуполі, аж поки 24 лютого 2022 року Російська Федерація не розпочала широкомасштабну військову агресію проти України.
У той час, перебуваючи під постійними обстрілами на робочому місці, Максим Рак брав участь в екстреній зупинці доменних печей «Азовсталі», щоб не допустити масштабної техногенної катастрофи. Разом із побратимами він врятував життя багатьох працівників гарячих цехів. Також допомагав людям виживати в оточеному ворогом місті. Лише наприкінці 2022 року, заради порятунку доньки, разом із сім’єю переїхав до Ужгорода.
13 липня 2024 року Максим Рак був мобілізований Ужгородським РТЦК та СП до лав Збройних Сил України та мужньо став на захист Вітчизни від російських окупантів.
25 липня 2025 року поблизу населеного пункту Філія Дніпропетровської області було знайдено тіло старшого матроса Максима Рака, який загинув смертю хоробрих під час виконання бойового завдання, залишаючись вірним військовій присязі та українському народові.
Для своєї великої родини Максим Рак завжди був люблячим сином, онуком, чоловіком, батьком та надійною опорою.
Чин похорону, який відбувся на площі Народній в Ужгороді, з благословення Преосвященнішого Віктора Бедь, єпископа Мукачівського і Карпатського, керуючого Мукачівсько-Карпатською єпархією Православної Церкви України, очолив ієрей Віктор Орловський у співслужінні протоієрея Василя Осадчука, ієрея Олега Медведєва та диякона Василя Ісакова.
Вшанувати пам’ять полеглого воїна прийшли рідні, друзі, побратими, військовослужбовці та ужгородці.
Під час церемонії прощання було зачитано лист від Головнокомандувача Збройних Сил України як знак вдячності за жертовне служіння та захист Української держави.
Після прощання жалобна процесія вирушила до Пагорба Слави, де українського воїна поховали з військовими почестями.
У полеглого захисника залишилися мама, батько, дружина, донька, дві сестри та бабуся.
Військовий подвиг українського воїна-захисника Максима Рака назавжди залишиться у пам’яті співвітчизників як приклад мужності, самопожертви та вірності Україні.
Вічна і світла пам’ять воїну…
Пресслужба МКЄ ПЦУ








































































