✍️ ✠ ЄПИСКОП ВІКТОР
БЕДЬ: БОГОСЛОВСЬКО-КАНОНІЧНИЙ АНАЛІЗ
КАНОНІЧНА ДИЛЕМА ТАК ЗВАНОЇ УПЦ МП: МІЖ ДЕКЛАРАЦІЯМИ ТА ВСЕСВІТНІМ ПРАВОСЛАВ’ЯМ
✠ Віктор Бедь,
єпископ Мукачівський і Карпатський Православної Церкви України,
доктор богословських наук, доктор юридичних наук, професор
━
Духовність • Канонічне право • Релігієзнавчий аналіз
м. Ужгород, 21 липня 2026 року
━━━━━━━━━━━━━━━━━
🔴 ГОЛОВНЕ
Аналіз канонічного статусу так званої УПЦ (в канонічній єдності з Московським патріархатом) після її Собору 2022 року розкриває фундаментальну суперечність між публічними заявами її ієрархії та реальним устроєм Вселенського Православ’я.
Якщо Предстоятеля Православної Церкви України Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія Думенка поминають як главу автокефальної Помісної Церкви всі Помісні Церкви, які визнали ПЦУ, то Митрополита Онуфрія Березовського як Предстоятеля УПЦ жодна з 15 автокефальних Православних Церков світу не поминає в диптихах у статусі глави самостійної (автокефальної) Церкви.
Це ставить юридичні та канонічні твердження керівництва так званої УПЦ про «повне відокремлення від Московського патріархату та політичної Москви» у становище безвихідного логічного й богословського тупика.
━━━━━━━━━━━━━━━━━━
⛪ КАНОНІЧНИЙ АНАЛІЗ ТА ЛОГІЧНА ДИЛЕМА
Визнання та диптих як єдиний критерій автокефалії
● У православному канонічному праві єдиним беззаперечним свідченням існування автокефальної (Помісної) Церкви є внесення імені її Предстоятеля до богослужбових диптихів інших автокефальних Помісних Церков та його молитовне поминання під час Божественної літургії.
Заяви УПЦ МП та реальний стан речей
● Єпископат та спікери так званої УПЦ неодноразово стверджували, що після рішень Собору у Феофанії (травень 2022 року) їхня структура нібито повністю відокремилася від Московського патріарха та канонічно більше не перебуває у складі РПЦ.
Ключове запитання канонічного устрою
● Виникає пряме й безкомпромісне канонічне запитання: яка саме автокефальна Помісна Церква зі складу Вселенського Православ’я поминає Предстоятеля так званої УПЦ як главу окремої, незалежної Церкви?
Відповідь очевидна й загальновідома — жодна.
Два можливі варіанти (без третього)
● З огляду на канонічне право та елементарну логіку нинішній стан так званої УПЦ зводиться лише до двох висновків.
1. Варіант дезінформації (підпорядкування).
Декларація про «повну незалежність» і «відокремлення від Московського патріархату» є лише ілюзією або свідомим введенням в оману вірян, адже реальний канонічний зв’язок із РПЦ збережено.
2. Варіант самоізоляції (розкол).
Якщо припустити, що вони дійсно розірвали зв’язки з Московським патріархатом, але при цьому не отримали визнання та канонічного автокефального статусу від Вселенського патріархату та інших автокефальних Помісних Православних Церков, то така структура є самочинним утворенням поза межами канонічного поля Всесвітнього Православ’я.
━━━━━━━━━━━━━━━━━━
📌 ВИСНОВОК
● Третього логічно несуперечливого чи канонічно обґрунтованого варіанта в цій ситуації просто не існує.
● Спроба перебувати в «сірій зоні» — декларувати відсутність підпорядкування Московському патріархату й одночасно не мати визнання як самостійна Церква від Вселенського Православ’я — є богословським абсурдом.
● Для українського суспільства та вірян це є беззаперечним доказом того, що єдиною канонічною автокефальною Помісною Православною Церквою на території України є виключно Православна Церква України (ПЦУ).