Положення про нагороди в Українській Православній Церкві (Православній Церкві України)

Затверджене Постановою

Священного Синоду №18

від 22 листопада 2021 р.

Нагороди в Православній Церкві України є способом відзначення особистих заслуг духовенства, ченців та мирян у їхній церковній діяльності, а також у суспільно значимій діяльності, спрямованій на виконання заповідей Божих, зокрема у справах милосердя, благодійності та меценатства, просвітництва, розбуди та зміцнення авторитету Помісної Української Православної Церкви. За заслуги, спрямовані на виконання заповідей Божих, церковними нагородами можуть бути відзначені також особи, які не належать до Православної Церкви України.

Зазначене Положення регулює питання, пов’язані з ієрархічними та богослужбовими нагородами і відзнаками для духовенства Православної Церкви України, а також з іншими церковними нагородами (орденами, медалями, відзнаками, тощо), встановленими в Православній Церкві України.

І. Загальні положення

1. Християнам належить пам’ятати настанову Господа нашого Ісуса Христа: «Нагорода ваша на небесах» (Мф. 5:12), відтак сприймати нагородження зовнішніми відзнаками як подяку за понесені труди та заохочення до їхнього продовження, а також як закликання благословення Божого.

2.1. Нагороди в Православній Церкві України розподіляються на:

а) ієрархічні та богослужбові – возведення в сан, надання права носити предмети літургійно-богослужбового облачення;

б) заохочувальні відзнаки – ордени, медалі, пам’ятні та ювілейні відзнаки, Благословенні грамоти.

2.2. Нагородження є правом того, хто нагороджує, а не обов’язком. Подання прохання про нагородження, виповнення певного передбаченого терміну, наявність певного приводу не можуть слугувати для примушення до нагородження.

Вважається не етичним, якщо кандидат на нагороду спонукає до того, щоби його відзначили, як особисто, так і через третіх осіб.

Вручення нагород не за заслуги, а заради обіцяної чи отриманої платні, є гріхом.

2.3. Ієрархічними та богослужбовими нагородами можуть бути відзначені виключно священнослужителі Православної Церкви України.

В межах Православної Церкви України без належного рішення не можуть використовуватися літургійні предмети та відзнаки, прийняті в інших Помісних Православних Церквах як звичайні, якщо в Православній Церкві України вони мають характер нагороди. Також в межах Православної Церкви України не можуть використовуватися як звичайні літургійні предмети (облачення), які в інших Помісних Церквах засвоєні лише Предстоятелям як ознака їхнього сану.

2.4. Заохочувальні відзнаки (ордени, медалі, пам’ятні та ювілейні відзнаки) не є елементами богослужбового облачення, а тому не можуть бути вдягнені на ньогозокрема під час вручення нагороди. Заохочувальні відзнаки не враховуються у визначенні порядку перебування священнослужителів під час соборного служіння.

3. Нагородну систему в Православній Церкві України очолює її Предстоятель, Митрополит Київський і всієї України, за посадою.

  1. ІІ. Ієрархічні та богослужбові нагороди

1. Ієрархічні нагороди для архієреїв

1.1. Для архієреїв у Православній Церкві України ієрархічними нагородами є:

а) возведення єпископа в сан архієпископа із засвоєнням права носити хрест на клобуку (скуфії);

б) возведення архієпископа в сан митрополита із засвоєнням права використовувати клобук білого кольору та архієрейську мантію блакитного кольору.

Примітка: В Православній Церкві України не існує нагородження архієреїв правом носити другу панагію, оскільки це є традиційною ознакою виключно Предстоятелів Церков. Нагородження таким правом, яке практикується в Російській Православній Церкві, запроваджене безпідставно.  

1.2.1. Виключною ознакою сану Предстоятеля Православної Церкви України є використання двох панагій, архієрейської мантії бордового (червоного, темно-червоного) кольору, предношення хреста за богослужіннями. Ці відзнаки сану Предстоятеля урочисто вручаються йому: друга панагія – після обрання Помісним Собором Православної Церкви України, архієрейська мантія бордового (червоного, темно-червоного) кольору та предносний хрест – під час інтронізації на Київський престол.

Також виключним правом Предстоятеля є входити до вівтаря через Царські врата із жезлом.

1.2.2. Архієрейський жезл може використовуватися виключно архієреями під час звершення богослужіння. Жезл може використовуватися з сулком і без сулка. Під час звершення соборного богослужіння жезл використовує лише архієрей, який очолює служіння.

Поза богослужінням архієрей використовує архієрейський посох, як еквівалент жезла.

В присутності Предстоятеля посох має право носити лише правлячий архієрей у своїй власній єпархії. Вікарні і титулярні архієреї та архієреї на спокої не можуть використовувати посох в присутності правлячого архієрея.

1.2.3. Архієреї Православної Церкви України використовують архієрейську мантію фіолетового кольору (протягом постів також чорного кольору). Архієрей, возведений в сан митрополита, отримує право використовувати мантію блакитного кольору.

1.2.4. Під час перебування з офіційним візитом (паломництвом) в інших Помісних Православних Церквах архієрей може використовувати мантію, жезл і посох згідно до місцевої традиції.

1.3. Возведення в сан архієпископа і митрополита здійснюється за ініціативою та рішенням Предстоятеля Православної Церкви України, про що він видає Указ. Архієрей вважається возведеним у відповідний сан з моменту урочистого оголошення Указу.

Примітка: Під час вдовування Київського престолу його Місцеблюститель як особисто, так і за рішенням Священного Синоду не має права здійснювати нагородження.

1.4. Під час соборних богослужінь архієреї зазвичай стоять в наступному порядку: Предстоятель або старший за саном і часом рукоположення архієрей, далі митрополити, архієпископи і єпископи за старшинством хіротонії.

1.5. За серйозні канонічні порушення у якості покарання Священний Синод з ініціативи Предстоятеля може позбавити архієрея ієрархічної нагороди.

2. Ієрархічні та богослужбові нагороди для священиків

2.1. Для священиків у Православній Церкві України ієрархічними нагородами є:

а) возведення ієрея (священика) у сан протоієрея;

б) возведення ієромонаха в сан ігумена, возведення ігумена в сан архімандрита.

2.2. Для священиків у Православній Церкві України богослужбовими нагородами є:

а) для білого духовенства  послідовне надання права носити за богослужінням набедреник, камилавку, наперсний чотирираменний хрест жовтого (золотого) кольору без прикрас, палицю, наперсний хрест з прикрасами, митру.

б) для чорного духовенства – послідовне надання права носити за богослужінням набедреник, наперсний чотирираменний хрест жовтого (золотого) кольору без прикрас, палицю, наперсний хрест з прикрасами.

Примітка: Восьмираменний хрест білого (срібного) кольору є відзнакою священицького сану, яка вручається під час рукоположення.

Возведення в сан архімандрита передбачає вручення митри і надання права носити її під час богослужіння.

2.3. В Православній Церкві України служіння Божественної літургії з відкритими Царськими вратами до молитви «Отче наш» не є нагородою. Таке служіння дозволене всім священнослужителям та на всіх парафіях.

Примітка: В Православній Церкві України, як і в переважній більшості Помісних Православних Церков, не існує нагородження священиків правом носити другий хрест з прикрасами. Нагородження таким правом, яке практикується в Російській Православній Церкві, запроваджене безпідставно.

Священики, які раніше були нагороджені таким правом та мають на підтвердження цього відповідний Указ Предстоятеля, можуть користуватися цим правом в межах власної парафії.

2.4.1. Право нагороджувати священиків ієрархічними та богослужбовими нагородами має Предстоятель Православної Церкви України та єпархіальний архієрей виключно в межах власної єпархії.

2.4.2. Єпархіальний архієрей нагороджує за своєю ініціативою та своїм рішенням:

а) правом носити за богослужінням набедреник;

б) правом носити камилавку;

в) правом носити наперсний чотирираменний хрест жовтого (золотого) кольору без прикрас.

Про нагородження видається відповідний Указ (надається посвідчення).

2.4.3. Предстоятель нагороджує за поданням єпархіального архієрея:

а) возведенням у сан протоієрея (для чорного духовенства – в сан ігумена);

б) правом носити за богослужінням палицю;

в) правом носити наперсний хрест з прикрасами,

г) правом носити за богослужінням митру (для чорного духовенства – з возведенням у сан архімандрита).

Нагородження від імені Предстоятеля здійснює єпархіальний (або за його дорученням – вікарний чи титулярний) архієрей виключно після надання на це Предстоятелем письмового благословення. Отримання зазначених нагород без благословення Предстоятеля не дозволяється.

2.4.4. Нагородження здійснюється під час Божественної літургії на Малому вході. Нагороджуваний здійснює поясний поклон до вівтаря з хресним знаменням, потім поясний поклон до архієрея (без хресного знамення). Покладення нагороди супроводжується виголосом «Аксіос!» («Достойний!»).

Якщо відбувається возведення в сан, яке передбачає прочитання молитви, то священик схиляє  голову (без схилення колін), на яку архієрей кладе праву руку, читаючи молитву. Якщо відбувається возведення в однаковий сан кількох священників, то молитва читається над усіма ними спільно, а виголос – щодо кожного окремо, з покладанням правої руки.

2.5.1. Строки для нагород визначаються наступні:

а) надання права носити за богослужінням набедреник – не менше одного року від часу рукоположення;

б) надання права носити камилавку (тільки для білого духовенствачорна камилавка носиться монахами як ознака чернецтва) – не раніше трьох років після попереднього нагородження;

в) надання права носити наперсний чотирираменний хрест жовтого (золотого) кольору без прикрас – не раніше трьох років (для чорного духовенства – не раніше п’яти років) після попереднього нагородження;

г) возведення в сан протоієрея (для чорного духовенства – в сан ігумена) – не раніше п’яти років після попереднього нагородження;

ґ) надання права носити за богослужінням палицю – не раніше п’яти років після попереднього нагородження;

д) надання права носити наперсний хрест з прикрасами – не раніше п’яти років після попереднього нагородження;

е) надання права носити за богослужінням митру (для чорного духовенства – з возведенням в сан архімандрита) – не раніше п’яти років після попереднього нагородження.

Нагородження відбувається послідовно. Скорочення строків може відбуватися у виключних випадках і за особливі заслуги (наприклад завершення побудови чи реставрації храму).

Примітка: У відповідності до православної традиції священнослужитель з білого духовенства при пострижені в чернецтво втрачає право на отримані раніше ієрархічно-богослужбові нагороди. Подальше отримання ним нагород відбувається згідно до визначених для чорного духовенства правил починаючи з першої.

2.5.2. При скороченні строків для нагородження може враховуватися час попереднього перебування священика в сані диякона та отримані ним раніше в цьому сані нагороди, так само як і довголітнє гідне виконання мирянами, які приймають рукоположення, важливих церковних обов’язків.

2.6. Предстоятель може нагороджувати священиків, які мають право носити наперсний хрест з прикрасами, особистою відзнакою – іменним хрестом Предстоятеля Православної Церкви України. Ця нагорода вручається Предстоятелем особисто. Іменний хрест Предстоятеля носиться замість звичайного наперсного хреста з прикрасами, але не разом з ним.

2.7. Право на ієрархічну та богослужбову нагороду підтверджується відповідним Указом (посвідченням).

Вживання богослужбових нагород особами, які не були ними нагороджені згідно до визначеного порядку, зокрема які отримали нагороди, що надаються лише Предстотелем, без отримання від нього на це письмового благословення, а також особами, які не можуть підтвердити своє право наявністю відповідного Указу (посвідчення) – не дозволяється.

2.8. Під час соборних богослужінь священики зазвичай стоять в наступному порядку: архімандрити; митрофорні протоієреї; нагороджені правом носити  наперсний хрест з прикрасами;нагороджені правом носити за богослужінням палицю; ігумени; протоієреї; нагороджені правом носити наперсний чотирираменний хрест жовтого (золотого) кольору; нагороджені правом носити камилавку; нагороджені правом носити за богослужінням набедреник; ієромонахи; ієреї.

При рівності нагород перевага належить ченцям і старшим за часом хіротонії. Настоятель парафії (очільник монастиря, ректор духовного навчального закладу) має право на старшинство у своїй парафії (у своєму монастирі, духовному навчальному закладі).

При визначенні порядку також враховуються церковні посади, які обіймають священнослужителі.

Примітка: У випадку наявності сумнівів у правильності визначення порядку священикам слід дотримуватися євангельської настанови: «Коли будеш запрошений, то, прийшовши, сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав тобі: друже, пересядь вище. Тоді буде тобі честь перед тими, хто сидить з тобою. Бо всякий, хто підноситься, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться» (Лк. 14:10-11).

У разі потреби сумніви розв’язуються рішенням того, хто очолює богослужіння чи присутньої старшої посадової особи єпархії (архієрея, секретаря єпархіального управління (канцлера), благочинного (декана), старшого з присутніх священиків).

2.9. За серйозні канонічні порушення у якості покарання єпархіальний архієрей або Предстоятель можуть позбавити священика нагороди як тимчасово (на певний термін чи до виконання певних умов), так і назавжди. Це рішення підтверджується письмовим Указом (розпорядженням).

3. Ієрархічні та богослужбові нагороди для дияконів

3.1. Для дияконів у Православній Церкві України ієрархічною нагородою є возведення диякона у сан протодиякона.

3.2. Для дияконів у Православній Церкві України богослужбовими нагородами є:

а) для білого духовенства – послідовне надання права носити за богослужінням подвійний ораркамилавку.

б) для чорного духовенства – надання права носити за богослужінням подвійний орар (чорна камилавка є звичайним елементом богослужбового одягу ієродиякона, кольорова камилавка монахами не може використовуватися).

3.3.1. Право нагороджувати дияконів ієрархічними та богослужбовими нагородами має Предстоятель Православної Церкви України та єпархіальний архієрей виключно в межах власної єпархії.

3.3.2. Єпархіальний архієрей нагороджує за своєю ініціативою та своїм рішенням правом носити за богослужінням подвійний орар.

Про нагородження видається відповідний Указ (надається посвідчення).

3.3.3. Предстоятель нагороджує за поданням єпархіального архієрея:

а) возведенням у сан протодиякона;

б) для білого духовенства – правом носити камилавку (чорну грецького зразка або кольорову).

Нагородження від імені Предстоятеля здійснює єпархіальний (або за його дорученням – вікарний чи титулярний) архієрей виключно після надання на це Предстоятелем письмового благословення. Отримання зазначених нагород без благословення Предстоятеля не дозволяється.

3.3.4. Нагородження здійснюється під час Божественної літургії на Малому вході. Нагороджуваний здійснює поясний поклон до вівтаря з хресним знаменням, потім поясний поклон до архієрея (без хресного знамення). Покладення нагороди супроводжується виголосом «Аксіос!» («Достойний!»).

Якщо відбувається возведення в сан, яке передбачає прочитання молитви, то диякон схиляє  голову (без схилення колін), на яку архієрей кладе праву руку, читаючи молитву. Якщо відбувається возведення в сан кількох дияконів, то молитва читається над усіма ними спільно, а виголос – щодо кожного окремо, з покладанням правої руки.

3.4.1. Строки для нагород визначаються наступні:

а) надання права носити за богослужінням подвійний орар – не менше трьох років від часу рукоположення;

б) возведення в сан протодиякона – не раніше трьох років після попереднього нагородження;

в) тільки для білого духовенства – надання права носити камилавку – не раніше п’яти років після попереднього нагородження;

Нагородження відбувається послідовно. Скорочення строків може відбуватися у виключних випадках і за особливі заслуги.

Примітка: У відповідності до православної традиції священнослужитель з білого духовенства при пострижені в чернецтво втрачає право на отримані раніше ієрархічно-богослужбові нагороди. Подальше отримання ним нагород відбувається згідно до визначених для чорного духовенства правил починаючи з першої.

3.4.2. При скороченні строків для нагородження може враховуватися час попереднього звершення іподияконського служіння, так само як і довголітнє гідне виконання мирянами, які приймають рукоположення, важливих церковних обов’язків.

3.5. Право на ієрархічну та богослужбову нагороду підтверджується відповідним Указом (посвідченням).

Вживання богослужбових нагород особами, які не були ними нагороджені згідно до визначеного порядку, зокрема які отримали нагороди, що надаються лише Предстотелем, без отримання від нього на це письмового благословення, а також особами, які не можуть підтвердити своє право наявністю відповідного Указу (посвідчення) – не дозволяється.

3.6. Під час соборних богослужінь диякони зазвичай стоять в наступному порядку: нагороджені правом носити камилавку; протодияконинагороджені правом носити подвійний орар; ієродиякони, диякони.

При рівності нагород перевага належить ченцям і старшим за часом хіротонії.

При визначенні порядку також враховуються церковні посади, які обіймають священнослужителі.

Примітка: У випадку наявності сумнівів у правильності визначення порядку дияконам слід дотримуватися євангельської настанови: «Коли будеш запрошений, то, прийшовши, сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав тобі: друже, пересядь вище. Тоді буде тобі честь перед тими, хто сидить з тобою. Бо всякий, хто підноситься, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться» (Лк. 14:10-11).

У разі потреби сумніви розв’язуються рішенням того, хто очолює богослужіння чи присутньої старшої посадової особи єпархії (архієрея, секретаря єпархіального управління (канцлера), благочинного (декана), старшого з присутніх священиків).

3.7. За серйозні канонічні порушення у якості покарання єпархіальний архієрей або Предстоятель можуть позбавити диякона нагороди як тимчасово (на певний термін чи до виконання певних умов), так і назавжди. Це рішення підтверджується письмовим Указом (розпорядженням).

4Відзнаки для ченців і черниць

4.1. Особливою відзнакою за посадою для настоятелів (намісників) чоловічих монастирів та настоятельниць (ігуменій) жіночих монастирів є ігуменський дерев’яний посох, який використовується під час богослужінь у монастирському храмі.

Використання архієрейського жезла та архієрейського посоха особами не у архієрейському сані не допускається.

4.2. Настоятелі (намісники) монастирів нагороджуються ієрархічними та богослужбовими нагородами згідно з правилами, визначеними цим Положенням для чорного духовенства.

4.3.1. Настоятельниця монастиря може бути послідовно нагороджена:

а) наданням права носити наперсний чотирираменний хрест жовтого (золотого) кольорубез прикрас;

б) возведенням у сан ігумені;

в) наданням права носити наперсний хрест з прикрасами.

4.3.2. Нагородження настоятельниці жіночого монастиря правом носити наперсний чотирираменний хрест жовтого (золотого) кольору без прикрас здійснює єпархіальний архієрей, у підпорядкуванні якого перебуває монастир.

Благословення на возведення у сан ігумені та надання права ігумені носити хрест з прикрасами надає виключно Предстоятель.

4.4. Питання, безпосередньо не врегульовані у цій главі, розв’язуються із застосуванням загальних правил цього Положення за аналогією.  

ІІІ. Заохочувальні відзнаки

1. Загальноцерковні заохочувальні відзнаки

1.1. Загальноцерковними заохочувальними відзнаками в Православній Церкві України є:

а) ордени;

б) медалі;

в) особливі відзнаки Предстоятеля Православної Церкви України, які встановлюються з певної нагоди;

г) благословенні грамоти.

1.2.1. Нагородження загальноцерковними заохочувальними відзнаками відбувається за рішенням Предстоятеля як з власної ініціативи, так і за поданням єпархіальних архієреїв, представників церковних і світських інституцій.

Вручення нагороди відбувається в урочистій обстановці, зокрема у храмі після завершення богослужіння. Вручення здійснює Предстоятель або за його дорученням єпархіальний архієрей чи інша посадова церковна особа.

1.2.2. У поданні щодо нагородження повинні бути описані конкретні заслуги кандидата.

Між нагородженнями однієї особи як правило повинен дотримуватися строк не менше двох років (окрім виняткових випадків). Однією і тією самою нагородою одна й та сама особа не може бути відзначена більше, ніж один раз (окрім благословенної грамоти, яка може вручатися більше, ніж один раз).

1.2.3. Подання на нагородження спрямовується на ім’я Предстоятеля Православної Церкви України через секретаріат Київської Митрополії.

У разі позитивного рішення Київська Митрополія може отримувати благодійний внесок на покриття витрат, пов’язаних з виготовленням відзнак.

Примітка: Подання на нагородження духовенства, ченців та вірних єпархії не може здійснюватися без погодження з архієреєм, що керує цією єпархією.

1.2.4. Посмертне нагородження не проводиться (окрім відзначення військовослужбовців, загиблих при виконанні військового обов’язку, медаллю «За жертовність і любов до України» – у такому разі нагорода передається родичам загиблого).

Після смерті нагородженої особи відзнаки нагород залишаються у її спадкоємців, можуть бути передані до музею або повернуті до Київської Митрополії.

1.2.5. Продавати відзнаки нагород, в тому числі після смерті нагородженої особи, забороняється.

1.3. Нагородження означає лише особливе закликання Божого благословення за добрі справи, які були підставою для рішення про нагороду.

1.4. Як правило нагородження відбувається щодо фізичних осіб. Колективи та інституції можуть бути нагороджені у порядку виключення за особливі заслуги перед Православною Церквою України та українським народом.

1.5. Факт нагородження підтверджується відповідною грамотою (посвідченням), що скріплюється Предстоятелем власними підписом і печаткою.

1.6. У разі, якщо виявиться, що нагороджена особа вчинила важкий проступок супроти Православної Церкви України або відомості, які були підставою для нагородження, виявляться недостовірними – нагорода може бути відкликана (рішення про нагородження – скасоване). Про відкликання (скасування) нагородження видається Розпорядження Предстоятеля.

2Інші заохочувальні церковні відзнаки

2.1. В межах Православної Церкви України можуть встановлюватися місцеві заохочувальні відзнаки у формі:

а) благословенної грамоти;

б) пам’ятної відзнаки.

Примітка: Місцеві заохочувальні відзнаки не можуть у своїй назві включати слово «орден», «медаль», а також використовувати назви і дизайн відзнак, засвоєні загальноцерковним відзнакам.

2.2. Місцеві заохочувальні відзнаки встановлюються відповідними церковними інституціями (пам’ятні відзнаки – з благословення Предстоятеля). Нагородження такими відзнаками здійснюється за рішенням вищої посадової особи, яка заснувала таку відзнаку.

2.3. На місцеві заохочувальні відзнаки в цілому поширюються норми, вказані у попередньому розділі цього Положення.

ІVПрикінцеві положення

1. Це Положення, а також зміни та доповнення до нього, ухвалюються Постановою Священного Синоду Православної Церкви України і набувають чинності з моменту ухвалення.

2. Всі попередні ухвали і рішення, якщо вони суперечать цьому Положенню, втрачають чинність у частині, яка входить у суперечність з Положенням.

Джерело:pomisna.info

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *