- Відповідно до Конституції України та законів України про діяльність органів державної влади і місцевого самоврядування, на всіх будівлях органів державної влади і місцевого самоврядування, а також на будівлях ними створених установ, організацій та підприємств можуть бути встановлені тільки офіційні символи Держави Україна: Державний Прапор України та Державний Герб України.
Відповідно, розміщення недержавних символів (зокрема й угорських) на будівлях органів державної влади та місцевого самоврядування й на будівлях створених ними установ, організацій та підприємств є порушенням українських законів, прав України на свій державний і територіальний суверенітет та виявом неповаги до титульної української нації і Держави Україна.
Звичайно, всі ці неподобства зі самовільного і незаконного вивішування національних прапорів та іншої символіки іноземних держав, зокрема й Республіки Угорщини, на будівлях органів державної влади та місцевого самоврядування були допущені і надалі допускаються за безпосереднього сприяння, підтримки чи бездіяльності (часто і не без корисливої зацікавленості, підкупу, запроданства чи зради) окремих посадових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів і спецслужб, передусім Закарпатської обласної державної адміністрації – обласної військової адміністрації, її відповідних департаментів і управлінь та Закарпатської обласної ради.
Чого тільки вартує ситуація, коли одна із лідерів Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС), однойменної політичної партії угорців та угорського сепаратизму на Закарпатті Ілдико Орос – яка виступає відкрито із наклепницькими заявами на адресу української нації та Держави Україна і проводить антиукраїнську політику, – є головою постійної Комісії з питань освіти, науки, духовності та національних меншин Закарпатської обласної державної адміністрації. Тож можна тільки уявити, яка шкода наноситься державному суверенітету, незалежності та міжнародному авторитету України від «ефективної» роботи та рівня «вболівання» за реалізацію української національної ідеї, розвиток української освіти та духовності, підтримки міжнаціонального діалогу на Закарпатті з боку такого керівника вище зазначеної профільної комісії Закарпатської обласної ради, яка відверто проголошує і провадить антиукраїнську політику в Україні та на теренах країн Європейського Союзу, так само, як і її політичний партнер, керівник ТУКЗ/КМКС, депутат облради в «екзилі», підозрюваний у державній зраді чи то Ласло, чи то Василь Брензович.
Або інший факт, не менше цікавий, коли керівництво Закарпатської обласної державної адміністрації – обласної військової адміністрації, Закарпатської обласної ради чи Комісія з питань освіти, науки, духовності та національних меншин Закарпатської обласної ради жодного разу за період з 2015–2023 рр. не провела зустріч із керівництвом Мукачівсько-Карпатської єпархії Православної Церкви України чи спільну зустріч із усіма ректорами закладів вищої освіти на Закарпатті з тих чи інших актуальних питань чи наболілих проблем розвитку української духовної культури, розбудови і підтримки Помісної Автокефальної Православної Церкви України, розвитку вищої освіти в регіоні, духовно-патріотичного виховання молоді, духовної та освітньої і просвітницької підтримки українських воїнів-захисників та з інших суспільно важливих питань, зокрема в умовах широкомасштабної російсько-української війни 2014–2023 рр. Певно, для них це зайве, незрозуміле і непотрібне на фоні свого самолюбування та піару з одночасним ігноруванням наявних уже не один рік реальних загроз розвитку і проведення відкритої антиукраїнської, підривної та провокаційної діяльності окремими представниками у владі та поза владою, зокрема від ТУКЗ/КМКС, ОПЗЖ (зборище колишніх комуністів, есдепеушників (о), регіоналів та іншої антидержавної і корумпованої нечисті), Московського патріархату чи у співпраці з ними та їм подібними наявними антиукраїнськими силами на Закарпатті.
Якщо ж хтось хоче говорити про якусь дискримінацію чи ущемлення прав громадян України угорського етнічно-національного походження на Закарпатті, то тоді слід сказати про певне мовне гетто, в яке угорських українців загнала антиукраїнська політика відомих політичних лідерів та діячів від ТУКЗ/КМКС. Йдеться про те, що повний контроль за організацію освітнього процесу в українських школах з угорською мовою навчання на Закарпатті було на десятиріччя передано регіональною і державною владою під тотальний контроль керівництва та провідників ТУКЗ/КМКС (зокрема Лоция/Василя Брензовича, Ілдико Орос, Йосипа Борто та інших), а через них – під фактичний моніторинг та кореляцію державної влади Угорщини. Внаслідок цього навчання у цих школах було переведено виключно на угорську мову викладання всупереч законам України. Відповідно, нові покоління громадян України угорського етнічно-національного походження у багатьох чи в переважній більшості випадків після здобуття початкової, базової середньої, повної середньої освіти, а то й вищої освіти з угорською мовою навчання взагалі або частково не володіють повноцінно державною українською мовою, що призводить до проблем з їхнім працевлаштуванням, навчанням у професійних, передвищих та вищих закладах освіти і при спробі працевлаштування на державну службу. Окрім того, цим громадянам України у процесі навчання у підконтрольних ТУКЗ/КМКС з угорською мовою викладання закладах освіти часто подавалися викривлені (неправдиві) знання з історії, згідно з якими певна частина, а може, і переважна більшість, формувалася на основі антиукраїнської доктрини про те, що нібито Закарпаття – це 1000-літня територія Угорщини, яку спочатку відібрав Союз РСР, а після 24 серпня 1991 р. анексувала Україна. Відповідно, негативні наслідки такого навчання у закладах освіти з угорською мовою викладання потрібно негайно усунути українській владі, щоб недобросовісні політики від ТУКЗ/КМКС не тримали і надалі українських угорців у мовному гетто, що насправді вже призвело і призводить до певного ущемлення їхніх прав як повноцінних і рівних громадян України.
А при цьому на фоні вищезазначених обставин та російсько-української війни 2014–2023 рр. керівництво Закарпатської обласної ради та Закарпатської обласної державної адміністрації – обласної військової адміністрації цинічно і зухвало, всупереч думкам та відчуттям української громадськості проводить нагородження різними регіональними і державними відзнаками тих, хто ганьбить українську націю та Державу Україна, виступає з брехливими і підступними антиукраїнськими заявами та інтерв’ю як в Україні, так і за її межами, підігрує ворогам України та співпрацює з ними, наносячи шкоду авторитету Держави Україна на міжнародному рівні, та тим самим, на догоду ворогів утруднює рух України до членства в НАТО і Європейського Союзу, зокрема Ласло/Василя Брензовича (проти якого Службою безпеки України порушено кримінальну справу за ознаками державної зради і який втік з України та переховується в Угорщині), Ілдико Орос та їм подібним. А от борцям за незалежність України у ХХ столітті (кінця 80-х – початку 90-х рр. минулого століття) регіональна влада (облрада чи ОДА-ОВА) навіть вітання надіслати ніяк не може – усно чи через органи місцевого самоврядування, не кажучи вже про вручення давно заслужених державних і регіональних відзнак, вітання до 30-річчя ухвалення Декларації про державний суверенітет України чи 30-річчя відновлення незалежності України, чи до річниці створення Народного Руху України, чи до попередніх ювілеїв, чи до чергового Дня незалежності України … А про надання якоїсь посильної соціальної чи матеріальної допомоги потребуючим борцям за незалежність України у ХХ столітті навіть мови не йде. Забувають, чи не пам’ятають, чи не бажають, чи зневажають, чи не знають, чи це не їхня українська історія, чи не їх сивочолі борці за незалежність України, чи не їхня українська нація та не їхня Українська Держава…
- Щодо постійного перекручування та фальсифікації політичної історії Українського Закарпаття, зокрема керівництвом Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС), однойменною політичною партією угорців, місцевими сепаратистами та ворогами України, то слід звернути увагу на таке.
Угорська присутність на теренах Українського Закарпаття, яке з найдавніших часів заселяли і заселяють українці як титульна українська нація, зокрема спадкоємці білих хорватів, на своїй українській землі, не є 1000-літньою.
Розселення угорців (мадяр) поетапно, частково та фрагментарно на теренах Українського Закарпаття нараховує близько 600 років, а не 1000 років, як про це трублять недобросовісні історики, політики та провокатори, зокрема і з числа депутатів Закарпатської обласної ради та окремих посадовців Закарпатської обласної державної адміністрації – обласної військової адміністрації. При цьому навіть у рамках останніх 600 років Українське Закарпаття у переважній більшості років не перебувало в цілому під постійним окупаційним пануванням та адміністративним управлінням Королівства Угорщини. Водночас не слід забувати і про те, що ціла низка угорських королів, принців та принцес мали частково українське походження через споріднення з видатними родами правлячих Великих князів Київських та інших українських князів. Так само, як свого часу у ІХ–ХІІ ст. угорські племена – надалі Королівство Угорщини – отримували велику політичну, військову і духовну підтримку з боку українців та української держави Русі-України. І відкриття вільного переходу з-під Києва у напрямку Дунайської низовини у Європі угорські племена у ІХ–Х ст. отримали саме за політичної підтримки, згоди та сприяння Русі-України. Але чомусь найбільш галасливі та антиукраїнсько налаштовані діячі ТУКЗ/КМКС та однойменної політичної партії угорців, як й окремі політичні та державні діячі в Угорщині, про це забувають, а може, і не знають (через свою малоосвіченість чи обмеженість). Було чимало й інших позитивних віхів з історії спільної боротьби українців та угорців з різних віків і часів за свободу та національні права.
Що ж до окупаційного адміністративного управління Королівства Угорщини над українцями Закарпаття та у нашому краї, то реально окупаційна політично-адміністративна влада Королівства Угорщини над усім Українським Закарпаттям тривала тільки 57/56 років (за часів проголошення й існування Австро-Угорської імперії, 1867–1918 рр. та за часів угорської окупації Карпатської України, 1938/1939–1944 рр.). При цьому за ці короткі періоди окупаційний угорський режим виявив себе як варварський і дикунський у ставленні до титульної української нації: закрили всі україномовні школи, зневажали і гнітили українців за етнічно-національним походженням, проводили нелюдську і нехристиянську жорстоку політику насильницької асиміляції та репресій щодо українських православних єпископів, священників та вірних, масові політичні репресії, катування, ув’язнення, геноцид, убивства та позбавлення політичних і майнових прав щодо українців та представників інших національностей на Закарпатті, зокрема, окрім українців, і щодо євреїв та ромів.
Тільки за короткий період із 1938/1939–1944 рр. під час окупації пронацистським режимом Королівства Угорщини на чолі із регентом Міклошем Горті Карпатської України, військово-політичним союзником нацистського Третього Рейху, на теренах Закарпаття внаслідок нелюдської, нехристиянської, варварської і жорстокої політики було репресовано, ув’язнено, закатовано, відправлено до угорських і німецьких нацистських концентраційних таборів смерті та убито понад 250 000 людей, серед них українці, євреї, ромів…
При цьому за всі ці нелюдські і нехристиянські військові злочини перед людяністю і людством у 1938/1939–1944 рр. та, зокрема, перед українським народом і Державою Україна Угорщина, – як військово-політичний союзник нацистського Третього Рейху в роки Другої світової війни, – не попросила вибачення і не понесла відповідальність і понині. Хоча про таку відповідальність не пізно поставити питання перед Угорщиною і сьогодні.
Зате з підтримки керівництва Закарпатської обласної ради та Закарпатської обласної адміністрації – обласної військової адміністрації тривалий період у Закарпатському краєзнавчому музеї в місті Ужгороді (засновник – Закарпатська обласна рада) за кошти антиукраїнського і промосковського угорського уряду Віктора Орбана встановлено і відкрито велику експозицію (в трьох залах) під назвою «Закарпаття у період VІІІ – початку ХХ століть», відвідавши яку і переглянувши експонати, підібрані, зокрема, тенденційно з позицій угорської історіографії, складається враження, що Закарпаття нібито і справді понад 1000 років належало саме угорцям і Королівству Угорщини, навіть раніше, ніж вони взагалі з’явилися у Тисо-Дунайській низовині Європи. А щодо українців, то із експозиції взагалі важко щось зрозуміти, чи представники титульної української нації взагалі мали раніше якесь відношення до Закарпаття. Бо для необізнаних з історію нашого краю, може скластися враження, що угорці з’явилися на теренах Закарпаття раніше за будь-яких людей узагалі, а не тільки українців чи їхніх пращурів – білих хорватів. Таким чином, під опікою регіональної влади, маємо цілу експозицію у головному Обласному краєзнавчому музеї, яка у викривленому історичному дзеркалі та з антиукраїнських позицій розповідає і прославляє передусім історію угорської нації та Королівства Угорщини на теренах нашого краю – українській землі, а згадка про українську історію Закарпаття та українців у період з VІІІ по початок ХХ століть фактично відсутня, не кажучи вже про попередні століття.
До того ж на самому в’їзді в м. Ужгород, зі сторони с. Баранинці, біля пам’ятника Ендмунду Егану (убитому за підтримку знедолених закарпатських українців за правління окупаційного режиму Королівства Угорщини 22.01.1901 р.) роками красується великий камінь, пофарбований у національно-державні кольори Республіки Угорщини. З якого дива, важко зрозуміти, але цей факт має місце, а представники всіх рівнів державної влади та місцевого самоврядування нібито цього не помічають. Хоча Закарпаття зокрема і с. Баранинці Ужгородського району – це складова частина суверенної території Держави Україна, а не Угорщини.
Особливої уваги заслуговує і той факт, що всупереч Конституції України та Закону України «Про політичні партії», за сприяння недолугих чи продажних найвищих політичних керівників України свого часу було зареєстровано дві угорські політичні партії, які сформовані за етнічно-національною ознакою – «КМКС» партія угорців України» та «Демократична партія угорців України». А це, зі свого боку, відкрило прямий шлях до розвитку та утвердження угорського сепаратизму на Закарпатті та штучного створення політичних проблем з нібито якихось постійних порушень національних інтересів угорців в Україні. І незважаючи на те що Конституція України та Закон України «Про політичні партії» не допускають, зокрема, створення і діяльність політичних партій за національно-етнічною ознакою, низка політичних діячів цих політичних партій, зокрема у органах державної влади та місцевого самоврядування, провадять відкриту антиукраїнську діяльність і політику, статути вищезазначених угорських партій в Україні по сьогодні не зняті з державної реєстрації. Виникає питання: чому?
Тож не дивно, що, зважаючи на вищевикладені факти і наявну «хворобу» імперської ущербності та величності, сьогоднішній промосковський тоталітарний правлячий режим Угорщини на чолі із «великим другом» путіна Віктором Орбаном та його резиденти й адепти на Закарпатті, як і представники ОПЗЖ чи Московського патріархату, так активно підігрують варварській військовій агресії реанімованого комуністично-кадебіського безбожного тоталітарного московського путінсько-гундяєвського режиму. Підігрують і намагаються дестабілізувати політичну і міжнаціональну ситуацію на Закарпатті на користь ворогів України.
І відбувається увесь цей антиукраїнський балаган за сприяння, мовчання, бездіяльності, потурання (можливого підкупу, продажності, запроданства і навіть зради) чи непрофесіоналізму окремих посадових осіб та депутатів Закарпатської обласної державної адміністрації – обласної адміністрації, її відповідних департаментів і управлінь, Закарпатської обласної ради та, на жаль, навіть правоохоронних органів…
А в цей час найкращі сини і дочки українського народу, незалежно від їхнього етнічно-національного походження, віддають своє життя за свободу і незалежність України на фронті широкомасштабної російсько-української війни 2014–2023 рр.
- А щодо нової антиукраїнської заяви-звернення до Президента України від імені нібито угорської громади та групи депутатів Закарпатської обласної ради, представників політичної партії та фракції «КМКС – політичної партії угорців України» з так званого угорського національного питання від 26.01.2023 р. (посилання: https://zakarpat-rada.gov.ua/uhorska-hromada-zakarpattia-zvernulasia-do-prezydenta-ukrainy-volodymyra-zelenskoho/), яку відразу підтримали депутати облради від антиукраїнської політичної партії ОПЗЖ, то і за змістом, і за формою виголошення, і за антиукраїнською спрямованістю та риторикою, і за фактажем, і за вибраним часом – це не що інше, як чергова безпідставна, штучно надумана і брехлива провокація та сприяння (усвідомлене чи ні) ворогам України в умовах загострення російсько-української війни 2014–2023 рр. з метою дестабілізації політичної та міжнаціональної ситуації на Закарпатті та підриву авторитету Держави Україна на міжнародному рівні, зокрема на рівні Європейського Союзу та НАТО.
Звичайно, що всім в Україні та в країнах Європейського Союзу, США, Великобританії та інших передових демократичних державах світу зрозуміло, що жодних переслідувань та ущемлень прав і законних інтересів українських громадян за етнічно-національною ознакою не відбувається. Не проводиться в Україні і політика з дискримінації чи ущемлення прав та законних інтересів громадян України угорського етнічно-національного походження. Всі звинувачення з таких питань є безпідставними та надуманими.
При цьому правдою є те, що українці та угорці, як й інші представники різних національностей на Закарпатті та в Україні в цілому, живуть у єдності, взаємоповазі, взаємопорозумінні, взаємопідтримці, сімейній злагоді і любові та разом успішно б’ють безбожних московських путінських-гундяївських рашистів на фронті російсько-української війни 2014-2023 рр. Бо народ завжди був і є мудрішим від безвідповідальних і часто продажних політиків, якими на сьогодні себе зарекомендували окремі політичні діячі від ТУКЗ/КМКС.
Тож наразі слово за українською державною владою… зокрема і регіональною… Як вона прореагує на цю явну антиукраїнську провокацію з боку окремих політиків із ТУКЗ/КМКС – поживемо і побачимо. І за потреби від імені української громадськості Закарпаття дамо оцінку та відсіч і окремим бездіяльним чи непрофесійним представникам у владі, й антиукраїнським провокаторам у краї…
Віктор Бедь,
народний депутат України 1-го скликання,
єпископ Мукачівський і Карпатський
Православної Церкви України, військовий капелан,
президент Карпатського університету імені Августина Волошина,
голова Закарпатського обласного товариства
борців за незалежність України у ХХ столітті,
почесний голова Закарпатської крайової організації
Народного Руху України
Закарпаття,
27.01.2023 р.