26 червня 2026 року в місті Ужгороді відбулося прощання із загиблим захисником України — 45-річним сержантом Сергієм Михайленком, який віддав своє життя за свободу, незалежність і майбутнє Української держави.
Сергій Володимирович Михайленко народився 6 вересня 1978 року в місті Кіровськ Луганської області, де провів дитинство, навчався у школі, а згодом — у Кіровському гірничому транспортному коледжі.
Після завершення навчання пройшов строкову військову службу у Збройних Силах України, після якої працевлаштувався на шахту «Першотравеньвугілля». Працював сумлінно, за добросовісну працю неодноразово був відзначений подяками та нагородами.
У 2003 році одружився з Наталією. У подружжя народилися донька Альбіна, а в 2011 році — син Владислав. Був люблячим чоловіком, турботливим батьком і добрим сім’янином.
Після початку російської агресії у 2014 році частина Луганської області опинилася під російською окупацією. Родина Михайленків залишила рідний край і переїхала до міста Рубіжного, де Сергій Михайленко продовжив працювати на шахті «Гірська». Після окупації Рубіжного російськими військами у 2022 році сім’я була змушена евакуюватися до міста Дніпра. Згодом Сергій Михайленко перевіз рідних у більш безпечне місце — на Закарпаття, а сам влітку вступив до лав Збройних Сил України, ставши на захист Батьківщини.
Військову службу сержант Сергій Михайленко проходив на посаді командира 3-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти військової частини А7406 у складі військової частини А7384. На службі проявив себе дисциплінованим, відповідальним і мужнім військовослужбовцем, сумлінно виконував поставлені перед ним бойові завдання та накази командування, користувався заслуженою повагою побратимів. Пройшов навчання у школі командирів взводів у Києві, після чого був призначений командиром взводу.
За мужність і сумлінне виконання військового обов’язку був нагороджений Пам’ятною медаллю захисника Вітчизни, відзнакою Президента України «За оборону України», нагрудним знаком «Золотий Хрест», а також відзначений численними подяками командування.
Вірний Військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконуючи військовий обов’язок у боротьбі за незалежність, свободу та територіальну цілісність України, сержант Сергій Михайленко 3 квітня 2024 року загинув у районі населеного пункту Старомайорське Волноваського району Донецької області внаслідок вогневого ураження з боку російських окупаційних військ під час виконання бойового завдання. Понад два роки він вважався зниклим безвісти.
Чин похорону, який відбувся на площі Народній в Ужгороді, з благословення Преосвященнішого Віктора Бедь, єпископа Мукачівського і Карпатського, керуючого Мукачівсько-Карпатською єпархією Православної Церкви України, очолив протоієрей Степан Кашков у співслужінні ієромонаха Нестора Медведчука, ієрея Олега Росоловського та диякона Юрія Костюка.
Вшанувати пам’ять полеглого воїна прийшли рідні, друзі, побратими, військовослужбовці, представники громадськості та жителі Ужгорода.
Під час церемонії прощання було зачитано лист Головнокомандувача Збройних Сил України як знак вдячності за жертовне служіння та захист Української держави.
Після завершення заупокійного богослужіння жалобна процесія вирушила до Пагорба Слави на міському кладовищі «Кальварія», де українського воїна поховали з усіма належними військовими почестями.
У полеглого захисника України залишилися дружина, донька, син, мати, сестра, теща та інші рідні.
Світлий образ Сергія Михайленка назавжди залишиться у пам’яті рідних, побратимів і вдячних співвітчизників як приклад мужності, жертовності, патріотизму та вірності Українському народові.
Мукачівсько-Карпатська єпархія Православної Церкви України висловлює щирі співчуття рідним і близьким полеглого воїна та підносить молитви за упокій його душі.
Вічна і світла пам’ять захиснику України!
Пресслужба МКЄ ПЦУ
