30 років тому Рада затвердила Державний Гімн: цікаві факти про “Ще не вмерла…

 

30 років тому, 15 січня 1992-го, президія Верховної Ради затвердила Державний Гімн України на музику Михайла Вербицького.
Пам’ятна дата з ініціативи Українського інституту національної пам’яті відповідно до постанови ВР цьогоріч відзначається на державному рівні.

Гімн у перекладі з грецької мови означає “святкова пісня”. Державний Гімн є одним із державних символів та ідентифікує державу на міжнародних зібраннях, форумах, спортивних змаганнях тощо.

Державним Гімном України є пісня “Ще не вмерла Україна” на слова Павла Чубинського і музику Михайла Вербицького.

“Символічно, що вірш «Ще не вмерла Україна» був створений на Наддніпрянській Україні, а піснею-гімном став у Галичині”, – пише Олександр Штоквиш у матеріалі до 200-річчя Михайла Вербицького.

У 1863 році в 4-му номері львівського літературно-політичного часопису “Мета” серед інших поезій Тараса Шевченка (“Лічу в неволі…”, “Мені однаково…”, “Весело сонечко ховалось”, “Заповіт”) був надрукований вірш “Ще не вмерла Україна”, і саме тому в Галичині він певний час вважався твором Кобзаря.

Поет Павло Чубинський

Насправді ж автором вірша був український етнограф, громадський діяч, поет Павло Чубинський, який написав його в Києві восени 1862 року.

Цей вірш припав композиторові Михайлу Вербицькому до вподоби як патріотичним змістом, так і легкістю форми.

Спершу композитор представив цю патріотичну пісню як солоспів і сам виконав її на сходинах гімназійної “Громади” в Перемишлі (нині територія Польщі). А щоб усі члени “Громади” могли співати разом, зробив із неї хорову композицію.

Композитор Михайло Вербицький

Уперше майбутній гімн публічно було виконано 10 березня 1865 року також у Перемишлі як заключний концертний номер перших у Галичині світських “вечерниць в пам’ять Тараса”.

Перший запис гімну “Ще не вмерла Україна” відбувся за участі визначного українського оперного співака Модеста Менцинського в жовтні 1910 році в Кельні (Німеччина) на фірмі “Gramophon”.

Співак Модест Менцинський

Тоді текст гімну мав такий вигляд:

Ще не вмерла Україна, і слава, і воля!
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля!
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:
Душу, тіло ми положим
за свою свободу
І покажем, що ми, браття,
козацького роду!

Спогадаймо тяжкий час, лихую годину
І тих, хто вміли умирати за нашу Вкраїну.
Спогадаймо славну смерть лицарства-козацтва,
щоб не стратить марно нам свойого юнацтва.

Приспів.

Іван Франко та Леся Українка визначили “Ще не вмерла…” як національний гімн.

Під час перших у ХХ столітті національно-визвольних змагань, у період Української революції 1917-й921 рр. – при Українській Центральній Раді, Гетьманаті, Західноукраїнській Народній Республіці, Директорії УНР – український славень утверджується як національний і державницький. Тож творіння Чубинського і Вербицького у виконанні хору під орудою Кирила Стеценка лунало під час проголошення Акту Злуки між УНР і ЗУНР.

Суто офіційне юридичне затвердження пісня “Ще не вмерла Україна” одержала 15 березня 1939 року – як гімн Карпатської України.

Слова Українського Гімну надихали у важких боях за незалежність із російськими загарбниками Героїв Крут, Січових стрільців, воїнів УПА.

Після окупації УНР більшовицькою Росією та після утворення СССР радянські ідеологи вирішили написати окремі гімни для кожної квазіреспубліки в його складі. Варіант використання пісні-гімну часів УНР окупанти відразу відкинули, щоб не викликати патріотичні, самостійницькі настрої серед українців.

Та на хвилі українського національного відродження, гімн “Ще не вмерла Україна” пробився через асфальтобетон компартійних цензорів. Пісня таки воскресла, подолала комуністично-російські заборони. Вперше на офіційному заході в Українській РСР заспівали її Василь Жданкін, Віктор Морозов та Едуард Драч 24 вересня 1989 року на головній сцені фестивалю “Червона рута” в Чернівцях.

Також пісня прилюдно прозвучала в Борисполі над могилою Павла Чубинського наприкінці 1989 року.

“І покажем, що ми, браття козацького роду”, – багатоголосо звучало на велелюдних рухівських мітингах, демонстраціях та інших зібраннях, де проголошувалася ідея незалежності України, зокрема в жовтні 1990 року – під час студентської “Революції на граніті” в центрі Києва.

Визначною подією стало виконання 9 квітня 1990 року у Львівській опері перед початком сесії Львівської обласної Ради народних депутатів ХХІ (“першого демократичного”) скликання. Перше аранжування для оркестру здійснив художній керівник та диригент Галицького симфонічного оркестру Ростислав Демчишин.

Після проголошення Верховною Радою Акта незалежності України, починаючи з 17 вересня 1991 року, Українське радіо розпочинає свої передачі виконанням пісні-гімну “Ще не вмерла Україна”.

А 5 грудня 1991 року вона вперше офіційно зазвучала урочисто на засіданні Верховної Ради України, присвяченому підсумкам Всеукраїнського референдуму та виборам президента у виконанні хору імені Григорія Верьовки під керівництвом Анатолія Авдієвського.

Офіційно “музична редакція” Державного Гімну була прийнята парламентом 15 січня 1992 року. Але тільки
6 березня 2003 року Верховна Рада ухвалила Закон “Про Державний Гімн України”, запропонований президентом Леонідом Кучмою.

Доти мелодія формально існувала без затверджених слів – через спротив потужних фракцій комуністів і соціалістів.

Але після того, як відносну більшість на виборах-2002 отримав блок Віктора Ющенка “Наша Україна”, а правлячу коаліцію зібрав провладний блок “За єдину Україну!”, законопроєкт підтримали 334 народних депутати – конституційна більшість (проти висловилися 46; не брали участі в голосуванні комуністи і соціалісти).

Законом було передбачено:

  • “Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції:

“Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду”.

  • Встановити, що урочисті заходи загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України.
  • Музичне виконання Державного Гімну України здійснюється під час проведення офіційних державних церемоній та інших заходів.
  • Наруга над Державним Гімном України тягне за собою відповідальність, передбачену законом”.

Важливо, що в законодавстві Державний Гімн отримав редакцію “Ще не вмерли України…” – замість занепадницького, як вважається, варіанту “не вмерла Україна“.

Гімн України набув мегапопулярності під час Помаранчевої революції 2004-го, а особливо Революції Гідності 2013-2014 років. Славень “Ще не вмерла…” співали на Майдані щогодини. Мільйони протестувальників відчували духовну силу, впевненість у тому, що треба стояти, аби зберегти незалежність України, визволити її від проросійського режиму Януковича.

Національний Гімн об’єднував протестувальників у хвилини найжорстокіших протистоянь.

Композитор Валентин Сильвестров, що виходив на акції протесту під час Революції Гідності в Києві, висловився так: “Гімн України — дивовижний. Спочатку він начебто не справляє враження, але це лише на перший погляд. Його створив Михайло Вербицький — церковний композитор середини ХІХ століття. Він жив в Австрійській монархії, мабуть, дуже любив Шуберта, у нього був мелодійний дар — це помітно з його літургій. І ось цю патріотичну пісню він теж створив як церковний композитор. Це ж алілуя, розспів… Це унікальний твір: це — гімн України, але в ньому є ознаки літургійного початку.

У ЦЬОМУ ГІМНІ ЗАТОНУЛА ЯКАСЬ ПАМ’ЯТЬ ПРО ЛІТУРГІЮ, ПРО ВСЕНОШНУ.
У ЦЬОМУ ПРОСТОМУ НАСПІВІ НЕМОВ ДМЕ ВІТЕР, НЕМОВ ГІЛКИ ДЕРЕВ СПІВАЮТЬ”.

І нині Державний гімн і надалі об’єднує й надихає українців. Нерідко чуємо його тепер у дуже різному виконанні, починаючи від маленьких діток до бійців, які захищають Вітчизну від російських путінських агресорів.

(текст підготований за матеріалами УІНП)

Джерело: novynarnia.com

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.