UA/GR Слово Митрополита Київського і всієї України Епіфанія після Подячного молебню (Доксології) з нагоди прибуття на о. Тасос, Греція

Ваша Всесвятосте Патріарх Варфоломій!

Ваше Блаженство Архієпископ Ієронім!

Ваше Преосвященство Митрополит Стефан!

Преосвященні владики, отці, брати і сестри!

З особливими почуттями внутрішнього духовного зворушення ступаю я на благословенну землю Еллади у священній Митрополії, основи якої були покладені ще святим апостолом Павлом. Тут розпочалася його проповідь Євангелія на землях Європи. І через майже дві тисячі років, відчуваючи духовну присутність між нами цього апостола багатьох народів, тут пишеться нова особлива сторінка для Православної Церкви. Тут Предстоятелі Церкви Греції і Церкви України разом зі Всесвятійшим Вселенським Патріархом та ієрархами звершать Божественну Літургію, засвідчуючи, що всі ми – одно в Христі Ісусі (Гал. 3:28).

Для мене особливо зворушливо знову ступати на землю Еллади, бо з часу навчання в Університеті Афін вона – назавжди в моєму серці. Але вперше ця благословенна земля зустрічає Предстоятеля Автокефальної Православної Церкви України – Помісної Церкви, яка завдяки жертовному служінню Вашої Всесвятості після багатьох страждань минулого отримала з Ваших рук Томос про автокефалію і має тепер своє місце в Диптиху як автокефальна Церква-Сестра.

Я глибоко зворушений сердечним прийомом мене і моїх братів, членів делегації Православної Церкви України. Рівно рік тому ми мали радість приймати Вашу Всесвятість і Вас, Митрополит Стефан, як члена Патріаршої делегації, у нас, в Києві. І тоді Ви, Преосвященний, казали нам про намір запросити нас наступного року з візитом сюди.

Ваше запрошення надійшло до нас на початку березня цього року – в страшні і темні дні для Києва, для України і для всього світу, коли російський тиран послав свої війська захопити наше столицю і зруйнувати нашу державу. Коли я читав Ваше запрошення, то міг час від часу чути звуки вибухів та пострілів, які звучали вже на околиці нашого міста. Я чув звуки сирени, що сповіщає про небезпеку від російських бомб і ракет.

І серед всіх цих знаків війни від Вас, Преосвященний, ми отримали, як промінь сонячний, запрошення на богослужіння і урочисті події, що тепер тут відбуватимуться. В ті дні весни ми не знали, що може статися з нами через одну годину або наступного дня, але знак Вашої братньої у Христі любові глибоко зворушив моє серце. У Вашому запрошенні я побачив символ Божого благословення і знак того, що ворог, який прийшов з війною на нашу землю, не буде мати успіху в своїх злих задумах, а ми матимемо можливість прийняти Ваше запрошення і розділити з усіма вами, а особливо з Вашою Всесвятістю і Вашим Блаженством радість спільної молитви і богослужіння.

Ваше Блаженство! Я глибоко вдячний особисто Вам і всім братам-архієреям Священного Синоду Ієрархів Церкви Греції, який Ви очолюєте, за ту підтримку і любов, яку ви вже виявили до Церкви України і продовжуєте виявляти. «Носіть тягарі один одного i так здійсните закон Христа» (Гал. 6:2) – навчає нас благословенний апостол Павло. Ви, як старший брат допомагає молодшому, взяли на себе наші тягарі та допомагаєте нам нести їх. Глибоко вдячні Вам за це і з радістю очікуємо на завтрашню Божественну Літургію, в якій ми, зібрані перед Святим Престолом, свідчитимемо нашу непорушну єдність у Христі.

Ваша Всесвятосте!

Рік тому Ви приймали нас у своєму батьківському домі, на острові Імврос, який знаходиться тут, на порівняно недалекій відстані. А ми мали щастя приймати Вас у нашій столиці, Києві. Тепер ми знову з Вашого благословення і за Вашим покликом збираємося для молитви і братнього спілкування. Серце наше радіє і промовляє разом з пророком і царем Давидом: «Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді!» (Пс. 132:1). Нехай ці мир і благословенна згода поширяться і далі, серед усієї Православної Церкви. Буря хвилює море і кидає на корабель великі хвилі, але досвідчений капітан веде його до безпечного і тихого місця. Так і Ви, Ваша Всесвятосте, ведете корабель Православ’я, хоча з різних сторін на нього спрямовуються хвилі, які хотіли би потопити його.

Багато можна і потрібно було би сказати в такий особливий та історичний час, але наша спільна молитва і богослужіння, наше братнє спілкування можуть і здатні сказати більше, ніж тисячі слів. Тож нехай любов у Христі, яка є між нами, промовляє словами, але ще більше – нехай свідчить ділами.

Многії літа, Ваша Всесвятосте!

Многії літа, Ваше Блаженство!

Многії літа, Преосвященний Митрополите Стефане!

***

Παναγιώτατε Οικουμενικέ Πατριάρχα κ.κ. Βαρθολομαίε!

Μακαριώτατε Αρχιεπίσκοπε Αθηνών και πάσης Ελλάδος κ.κ. Ιερώνυμε!

Σεβασμιώτατε Μητροπολίτα Φιλίππων, Νεαπόλεως και Θάσου κ.κ. Στέφανε!

Σεβασμιώτατοι Επίσκοποι, πατέρες, αδελφοί και αδελφές!

Με ιδιαίτερα αισθήματα εσωτερικής πνευματικής ευφορίας πάτησα το πόδι μου στην ευλογημένη γη της Ελλάδος, στην ιερά Μητρόπολη, τα θεμέλια της οποίας έθεσε ο άγιος απόστολος Παύλος. Εδώ άρχισε το κήρυγμα του Ευαγγελίου στις χώρες της Ευρώπης. Και μετά από σχεδόν δύο χιλιάδες χρόνια, νιώθοντας την πνευματική παρουσία ανάμεσά μας αυτού του αποστόλου πολλών λαών, γράφεται εδώ μια νέα ειδική σελίδα για την Ορθόδοξη Εκκλησία. Εδώ οι Προκαθήμενοι της Εκκλησίας της Ελλάδος και της Εκκλησίας της Ουκρανίας μαζί με τον Παναγιώτατο Οικουμενικό Πατριάρχη και άλλους Ιεράρχες θα τελέσουν τη Θεία Λειτουργία, μαρτυρώντας ότι είμαστε όλοι ένα εν Χριστώ Ιησού (Γαλ. 3:28).

Είναι ιδιαίτερα συγκινητικό για μένα που ξαναπάτησα το πόδι μου στην ελληνική γη, γιατί από την εποχή των σπουδών μου στο Πανεπιστήμιο Αθηνών ήταν πάντα στην καρδιά μου. Αλλά για πρώτη φορά, αυτή η ευλογημένη γη υποδέχεται τον Προκαθήμενο της Αυτοκέφαλης Ορθόδοξης Εκκλησίας της Ουκρανίας – της Τοπικής Εκκλησίας, η οποία, χάρη στη θυσιαστική διακονία της Παναγιότητός σας, μετά από πολλά βάσανα στο παρελθόν, έλαβε από τα χέρια σας τον Τόμο για την αυτοκεφαλία και πλέον έχει τη θέση της στα Δίπτυχα ως αυτοκέφαλη Αδελφή Εκκλησία.

Είμαι βαθιά συγκινημένος από την εγκάρδια υποδοχή εμένα και των αδελφών μου, μελών της αντιπροσωπείας της Ορθόδοξης Εκκλησίας της Ουκρανίας. Πριν ακριβώς ένα χρόνο είχαμε τη χαρά να υποδεχτούμε την Παναγιότητά σας και εσάς, Σεβασμιώτατε Μητροπολίτα κ. Στέφανε, ως μέλος της Πατριαρχικής αντιπροσωπείας, στο Κίεβο. Και τότε, Σεβασμιώτατε, μας πληροφορήσατε για την πρόθεσή σας να μας προσκαλέσετε να σας επισκεφθούμε εδώ τον επόμενο χρόνο.

Η πρόσκλησή σας ήρθε σε εμάς στις αρχές Μαρτίου του τρέχοντος έτους – σε τρομερές και σκοτεινές μέρες για το Κίεβο, για την Ουκρανία και για ολόκληρο τον κόσμο, όταν ο Ρώσος τύραννος έστειλε τα στρατεύματά του να καταλάβουν την πρωτεύουσά μας και να καταστρέψουν το κράτος μας. Όταν διάβαζα την πρόσκλησή σας, άκουγα κατά καιρούς ήχους εκρήξεων και πυροβολισμών που ηχούσαν ήδη στα περίχωρα της πόλης μας. Άκουγα τον ήχο της σειρήνας που προειδοποιούσε για τον κίνδυνο από τις ρωσικές βόμβες και τους πυραύλους.

Και εν μέσω όλων αυτών των σημείων του πολέμου, από εσάς, Παναγιώτατε, λάβαμε, σαν ηλιακτίδα χαράς, μια πρόσκληση για τη Θεία Λειτουργία και τις επίσημες εκδηλώσεις που θα γίνουν τώρα εδώ. Εκείνες τις μέρες της άνοιξης, δεν ξέραμε τι θα μπορούσε να μας συμβεί σε μια ώρα ή την επόμενη μέρα, αλλά το σημάδι της εν Χριστώ αδελφικής σας αγάπης άγγιξε βαθιά την καρδιά μου. Στην πρόσκλησή σας, είδα ένα σύμβολο της ευλογίας του Θεού και ένα σημάδι ότι ο εχθρός που ήρθε με πόλεμο στη γη μας δεν θα πετύχει τα σατανικά του σχέδια και θα έχουμε την ευκαιρία να αποδεχτούμε την πρόσκλησή σας και να μοιραστούμε με όλους σας, και ιδιαίτερα με την Παναγιότητά σας και την Μακαριότητά σας, τη χαρά της κοινής προσευχής και λατρείας.

Μακαριώτατε! Είμαι προσωπικά βαθιά ευγνώμων σε εσάς και σε όλους τους αδελφούς Επισκόπους της Ιεράς Συνόδου της Ιεραρχίας της Εκκλησίας της Ελλάδος, της οποίας ηγείσθε, για τη στήριξη και την αγάπη που έχετε ήδη δείξει και συνεχίζετε να δείχνετε στην Εκκλησία της Ουκρανίας. «Ἀλλήλων τὰ βάρη βαστάζετε, καὶ οὕτως ἀναπληρώσατε τὸν νόμον τοῦ Χριστοῦ» (Γαλ. 6,2) – μας διδάσκει ο μακάριος Απόστολος Παύλος. Εσείς, όπως ένας μεγαλύτερος αδελφός που βοηθά έναν μικρότερο, έχετε βαστάσει τα βάρη μας και μας βοηθάτε να τα μεταφέρουμε. Σας είμαστε βαθύτατα ευγνώμονες γι’ αυτό και προσβλέπουμε με χαρά στην αυριανή Θεία Λειτουργία, στην οποία συγκεντρωμένοι ενώπιον της Αγίας Καθέδρας θα μαρτυρήσουμε την άρρητη εν Χριστώ ενότητά μας.

Παναγιώτατε!

Πριν από ένα χρόνο μας φιλοξενήσατε στο πατρικό σας σπίτι, στο νησί της Ίμβρου, που βρίσκεται σε σχετικά μικρή απόσταση από εδώ. Και είχαμε την τύχη να σας υποδεχτούμε στην πρωτεύουσά μας, το Κίεβο. Τώρα, με την ευλογία σας και ανταποκρινόμενοι στην κλήση σας, συγκεντρωνόμαστε ξανά για προσευχή και αδελφική επικοινωνία. Η καρδιά μας χαίρεται και λέει μαζί με τον προφήτη και βασιλέα Δαυίδ: «Ἰδοὺ δὴ τί καλὸν ἢ τί τερπνόν, ἀλλ᾿ ἢ τὸ κατοικεῖν ἀδελφοὺς ἐπὶ τὸ αὐτό;» (Ψαλμ. 132:1). Είθε αυτή η ειρήνη και η ευλογημένη συμφωνία να εξαπλωθεί περαιτέρω σε ολόκληρη την Ορθόδοξη Εκκλησία. Μια καταιγίδα ταράζει τη θάλασσα και ρίχνει μεγάλα κύματα στο πλοίο, αλλά ένας έμπειρος καπετάνιος το οδηγεί σε ένα ασφαλές και ήσυχο μέρος. Και έτσι, Παναγιώτατε, καθοδηγείτε το πλοίο της Ορθοδοξίας, αν και κύματα κατευθύνονται προς αυτό από διαφορετικές κατευθύνσεις που θα ήθελαν να το βυθίσουν.

Πολλά μπορούν και πρέπει να ειπωθούν σε μια τόσο ιδιαίτερη και ιστορική στιγμή, αλλά η κοινή μας προσευχή και λατρεία, η αδελφική μας συναναστροφή έχει τη δύναμη και την ικανότητα να πει περισσότερα από ό,τι χιλιάδες λέξεις. Ας μιλήσει λοιπόν η εν Χριστώ αγάπη που υπάρχει ανάμεσά μας με τα λόγια, αλλά ακόμη περισσότερο, ας μαρτυρήσει με τις πράξεις.

Έτη πολλά, Παναγιώτατε!

Έτη πολλά, Μακαριώτατε!

Έτη πολλά, Σεβασμιώτατε Μητροπολίτα κ.κ. Στέφανε!

Джерело: pomisna.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.